«Треба мінуснути побільше цих …, але при цьому залишитися людиною».
Ці слова побратима врізалися Бобові в пам’ять і стали його власним правилом.
Богдан, позивний Боб, із Кропивницького. Колись він фарбував машини й ганяв на велосипеді в екстремальних дисциплінах. Тепер — оператор важкого дрона у 2-й РУБпАК 91-го окремого батальйону.
До війська потрапив 2024-го. Спершу літав на «Мавіках» у розвідці: знаходив цілі, коригував артилерію. Він бачив, як дрон урятував хлопців, помітивши гранату під ногами піхоти. Бачив, як десять окупантів, налякані до нестями, розбігалися голі по посадках. Бачив, як екіпаж завчасно виявив ворожий контрнаступ ще до того, як той почався.
А тепер він — бомбер. «На важкому дроні робиш конкретну справу: конкретно знищуєш окупантів», — каже Боб.
Найважче було тоді, коли ворожі дронники масово накрили їхній напрямок.
«В один день неможливо було навіть вийти з бліндажа, — пригадує він. — Але завдяки злагодженій роботі все пройшло чудово. Ми виїхали».
Спокій у критичних моментах, каже Боб, приходить сам. І він намагається передати його іншим: «Я знаю, що потрібно робити, і чого категорично не можна робити. А ще знаю: від твоїх дій залежить життя побратимів. Це головне».
Після Перемоги Боб мріє втекти в гори. Намет, зоряне небо, тиша — хоча б на кілька днів. А потім — повернутися до спорту й відкрити критий скейтпарк. Бо цього в Україні завжди бракувало.
А поки що — війна. І завдання прості й водночас найважчі: вижити самому і зробити все, щоб живими лишилися ті, хто поруч.