«Я водій. Моє завдання — довезти туди й назад».
Молодший сержант Володимир Євчун, позивний Калач, — водій у підрозділі зв’язку 91-го окремого батальйону.
До війни він вирощував виноград і смородину на Полтавщині. Каже, що саме тоді набив руку копати — спочатку траншеї під рослини, а згодом — окопи на передовій.
У квітні 2022 року Калач добровільно став до лав ЗСУ. Служив водієм в управлінні, але, як і всі в його батареї, ходив на позиції, допомагав підрозділам ПТРК. Його розрахунок підбив російський танк — за це Володимир отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Тепер він виконує бойові завдання у складі зв’язківців: їздить під ворожими дронами, доставляє обладнання, пальне, людей. Каже, головне — уважність і холодна голова:
«Не дай Боже десь не так газнеш — машина стане в полі. Це я підставляю побратимів. Моє завдання — довезти туди й назад».
Йому доводилося бачити втрати, чути про тих, хто не повернувся. Найважче, каже, коли усвідомлюєш: учора разом планували дорогу — а сьогодні він уже не поїде.
Попри біль і втому, Володимир тримається просто: трохи гумору, трохи матюків — і вперед.
«Кожен боїться по-своєму. Головне — не психувати й не видавати себе».
Він знає: війна — це не лише постріли, а щоденна праця.
І поки одні тримають оборону в окопах — він тримає дорогу.
