Тетяна Фарковець. Невіддільна частина 91-го окремого батальйону.
У війську з 2019 року. Усе, що злітає — від FPV до «вампірів», — проходить через її руки: заявки, погодження, облік, постійне закриття найнагальнішого. Тиха логістика війни, без якої нічого не підіймається в небо.
На відео з фронту — інші обличчя. Але коли дрони влучають у техніку чи позиції ворога, вона знає: це результат зусиль багатьох людей. І її зокрема — щоденної, рутинної, але критично важливої роботи.
Каже, що найкраще у службі — це команда. І розуміння, що поруч завжди знайдеться той, хто допоможе, вислухає, скаже щось влучне. «Ми тримаємося разом. Інакше — ніяк».
Вдома на неї чекає син. Йому було важко звикнути до її форми, до самої думки, що мама — на війні. Але згодом усе стало на свої місця. «Я знаю, за кого я тут. Насамперед — за нього», — каже Тетяна.
А після Перемоги — до моря. Без телефонів і без тривог. Просто — побути разом.