«На війні найважливіше — дотримуватися власних принципів. Мотивація може бути, може й ні. А от ідея точно має бути».
Сержант Данило Кошель — командир відділення у взводі ПТРК 91-го окремого батальйону. До повномасштабного вторгнення — завод у Запоріжжі, спортзал, фітнес і єдиноборства. Після 24 лютого 2022 — без довгих роздумів: «треба діяти, а не сидіти вдома».
Він говорить спокійно, але в кожній фразі — проста логіка війни: першим заходиш сам — перевіряєш, дивишся — і лише тоді заводиш бійців. Бо правило одне: не вимагай від інших того, чого не зробиш власними руками.
Про найважчі моменти Данило не прикрашає — просто пояснює, як це виглядає на практиці: коли за ніч лінія зсувається, дорога одна, і запасна позиція раптом стає головною. І тоді твоя робота — виграти час, щоб витягнути своїх.
Усе тримається на простих речах: усередині підрозділу є нормальна взаємна опора.
«Їхали на позиції — врубили жваву пісню. «Залетіли» — і працюємо. У нас завжди був позитив… Бо ти знаєш: справа й зліва — побратими».
Його мотивація — теж без прикрас: «Моє місто прифронтове. Я не хочу, щоб у ньому було так, як я бачив в інших зруйнованих містах».
Ще одна фраза, яка багато чого пояснює: «Усі чоловіки з моєї сім'ї пішли на війну. Ніхто вдома не залишився».
Після Перемоги він мріє повернутися до спорту й тренувати ще більше людей. А поки що — тут: робота, яка не питає настрою, і команда, у якій тримаються плечем до плеча. Де авторитет не «призначають», а підтверджують щодня — діями, відповідальністю і тихим «я перший».