«Перші кроки були важкі, бо я нічого не розумів у технологіях, дронах, не мав поняття, що маю робити».
На війні швидко вчишся: дуже скоро на тобі вже люди, підготовка й рішення, які не можна відкласти.
Vitalik Khariv, позивний Атлет, — головний сержант взводу 2 РУБпАК 91-го окремого батальйону. Жив у Львові, працював на підприємстві, де виготовляли балістичні шоломи для ЗСУ. А в червні 2024 року пішов у військо. Каже коротко: «Захист дому і сім’ї».
Позивний без вигадки: після роботи займався важкою атлетикою. Так і став Атлетом.
За час служби пройшов Харківщину, Донеччину, Покровський напрямок. Тепер його робота — це особовий склад: стрільба, дрони, усе, що має дати бійцям упевненість перед бойовими завданнями. «Найголовніше, щоб бійці морально, фізично і психологічно були до цього готові».
Один із найважчих епізодів — коли після знищення позицій довелося виводити свої екіпажі з лісу. Треба було швидко визначити маршрут і не помилитися. «Спочатку оцінюю обстановку, визначаю головну загрозу та пріоритети, після чого ухвалюю рішення».
Каже, що постійно тримає контакт із побратимами, щоб знати їхній стан, проблеми й настрій. А найбільшу відповідальність відчув тоді, коли виконував обов’язки командира взводу і зрозумів, скільки тепер тримається на ньому.
Вдома на Віталія чекають батьки, дружина, донька і син. А про плани після війни він поки що не думає. Зараз важливіше інше: робити свою справу так, щоб люди поруч були готові до бою.
