«Цінити життя людей, мабуть. Це найбільше».
За цією фразою у Владислава Тодорова, позивний Балу, — Срібне, де він дістав контузію і вивів двох своїх; машина, в яку влетів FPV-дрон; турнікет для побратима, що лишився без кінцівки; ВОГ, що розірвався за метр від його ніг. І посадка, де Балу разом із двома побратимами взяв у полон двох російських окупантів.
Балу — з Полтави. У 91-му батальйоні він встиг пройти бухгалтерію, взвод охорони, роту ПТРК, а тепер служить у взводі НРК. Вивозить роботизовані комплекси, працює в групі прикриття, тримає зв’язок і весь час дивиться в небо.
«Якщо крило чи FPV — треба швидко покинути машину і сховатися. Або збити його. Щоб зберегти НРК, автівку й побратимів».
Днями Балу вручили відзнаку Президента України «За оборону України».
Каже, що пішов служити у 2022 році, бо «треба, то треба». А найбільше змінили його бойові виїзди — коли все стає дуже конкретним: машина, дорога, небо, свої поруч.
«На бойових стараємося виручати одне одного».
Після перемоги Балу мріє про прості речі: побути вдома, поїхати на рибалку, побачити море, збудувати хату і просто жити в тиші.
«Цінити життя людей, мабуть. Це найбільше».
