«Кожного ранку слухаю небо. Аналізую FPV-активність, щоб знайти золоті хвилини мовчання для майбутньої ротації».
Євген Куленко, позивний Борода, боєць наземної групи важкого бомбера 91-го окремого батальйону, — з Кропивницького. До повномасштабного вторгнення працював за кордоном, але повернувся в Україну. 2023 року добровільно пішов до ЗСУ.
Позивний отримав у Чернігові. Носив бороду, а коли збрив, хлопці жартували: «Де Борода?» Так і приклеїлося.
Службу починав у шпиталі: допомагав пораненим і займався евакуацією на Донбасі. У 91-му спершу був у взводі загородження, потім — у FPV-напрямі, а далі потрапив до бомберів.
«Після першого виїзду я зрозумів, що це саме те».
Дорога на позицію — під постійною загрозою ударних дронів. Тому Борода вивчає небо, рахує паузи й шукає час для руху. Коли ситуація напружена, він не піддається паніці й не забуває про Бога.
Перший обстріл Євген запам’ятав як мить, коли на рішення була лише секунда.
«Я крикнув хлопцям: “Тікаємо!” І не помилився. За кілька хвилин позицію знищили».
Втрати побратимів змінили Бороду: «Таке не забудеш ніколи».
Непросто буває й після відпустки. Каже: поки ти вдома, на напрямку змінюється ситуація, з’являються нові ризики. Треба швидко зрозуміти, що відбулося, і знову ввійти в бойову роботу.
Вдома на Євгена чекають батьки, дружина й син. Після перемоги він хоче повернутися до спокійного життя й передати синові свій досвід.
А поки Борода слухає небо й вичікує момент, щоб бомбер вийшов на старт, виконав завдання, а група повернулася.
