Rostik Berkuta, позивний Беркут, до вторгнення працював в офісі. 26 лютого 2022 року пішов у ТрО, а згодом — у ЗСУ. Хотів бути серед тих, хто йде в штурм. «Моя перша посада — командир бойової машини. Один із перших командирів «Бредлі» в Україні», — згадує Ростислав.
Але війна швидко внесла корективи. У першому бою бронетехніка вийшла з ладу, і він пішов у штурм піхотинцем. Довга ніч, важкий бій, перший ліквідований окупант, поранені побратими, мінні поля… Далі були контрнаступи, знищені позиції ворога, нові випробування.
Після пів року штурмів отримав проблеми зі спиною й повернувся на бронетехніку. Перше завдання як командира «Бредлі» — рейд у Роботине. Без досвіду, але попросився сам. 24 серпня 2023-го, на День Незалежності, українські війська вибили загарбників із села.
На його шляху були й трагічні моменти. Як-от загибель екіпажу його машини. Вони замінили його на чергуванні й не повернулися... Та війна не дає часу на роздуми — треба йти вперед. Згодом Беркут опанував FPV-дрони й тепер командує взводом у РУБпАК «Вогняні Крила» 91 окремого батальйону.
Каже, мотивують люди, які поруч. Ті, хто не шукає вигоди, не женеться за посадами, а просто виконує свою роботу. А про мрії після Перемоги говорить так: «Хочу просто жити. Створити сім’ю, подорожувати. Надолужити втрачені на війні роки».