«Я сам обрав цей шлях і ніколи про це не шкодував».
Дмитро Цвейба, позивний Абхаз, служить із 2013 року. Його батько родом з Абхазії, а сам Дмитро певний час жив у Сухумі. Звідси й позивний, що залишився з ним на довгі роки.
За понад десятиріччя служби йому не раз доводилося ухвалювати складні рішення. Одне з найважчих — під час штурму поблизу КПВВ «Майорське».
Група під його командуванням мала зайняти важливу позицію. За даними розвідки, там перебували близько чотирьох військових противника. Насправді їх виявилося понад двадцять.
Під щільним вогнем Абхаз наказав відійти, перегрупував бійців і змінив план. До позиції зайшли з флангу, зайняли її та передали суміжному підрозділу. На жаль, у тому бою загинули двоє побратимів, але більшість бійців групи повернулася.
«Коли стало зрозуміло, що військових противника значно більше, рішення треба було ухвалити за секунди. Зміна тактики дала змогу зберегти життя більшості особового складу й виконати завдання».
Уміння відповідати за людей і швидко діяти Дмитро розвивав упродовж багатьох років. Після строкової служби він пробув удома лише місяць і повернувся до війська за контрактом. Воював на донецькому, луганському, бахмутському напрямках...
Нині сержант Дмитро Цвейба служить у взводі наземних роботизованих комплексів 91-го окремого батальйону. Готує та споряджає НРК, працює за пультом, виїжджає у складі груп прикриття, ремонтує й налаштовує техніку, випробовує нові комплекси та вже навчає інших військових.
Серед його нагород — почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» і «Сталевий хрест», а також відзнака начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі».
«Але найбільша цінність для мене — повага побратимів і успішно виконані бойові завдання», — каже Абхаз.
Удома на Дмитра чекають батьки, сестра, донька й кохана людина. А свій головний результат він визначає так:
«Для мене найбільший успіх — не кількість влучань, а те, що після виконання бойового завдання весь особовий склад повернувся живим».
