Колись мами тримали нас за руку дорогою до садка, поправляли шапку перед школою, чекали на нас увечері після гуртка й питали, чи не голодні ми.
Тепер їхні маленькі діти виросли. Одягли форму і стали у стрій. Але для мами ми все одно залишаємося тими самими дітьми зі старих фотографій: усміхненими, трохи розгубленими й до щему рідними.
Сьогодні багато українських матерів чекають дзвінка, короткого повідомлення «Усе добре» й тихо моляться за своїх синів та доньок.
У строю 91-го окремого батальйону — теж чиїсь діти. Ті, кого колись тримали за руку, обіймали перед сном і вчили берегти своє.
З Днем матері!
Дякуємо за любов, силу й за те, що ви завжди поруч. Навіть на відстані.
