Уже півтора року Андрій Казначей, позивний Вірус, командує ротою ударних безпілотників 91-го окремого батальйону. За цей час йому вдалося зібрати сильний підрозділ, який стабільно дає результат на Покровському напрямку.
У роті — FPV, важкі бомбери, аеророзвідка, «крила». За цим усім — дуже різні люди, які стали командою. Екіпажі знаходять і уражають цілі, знищують окупантів та їхню техніку, а рота постійно опановує нові засоби й підходи.
Своє ставлення до людей Андрій сформував у штурмових боях. Каже, там добре засвоїв: складні завдання витягують тоді, коли люди покладаються один на одного. «Ти можеш один раз збрехати особовому складу — і все. Втрачаєш довіру. А завоювати її набагато важче, ніж втратити», — каже Вірус.
Свій перший контракт він підписав ще 2016 року. Був снайпером, інструктором зв’язку, штурмовиком. Мощун, Ірпінь, Вугледар, Павлівка. Два поранення, оточення, втрата найближчого друга.
Після одного з поранень Андрій сам купив «Мавік» і почав учитися літати. Потім були FPV, нові частоти, «крила», важкі бомбери. Згодом до власного досвіду додалася відповідальність за інших — Вірус очолив роту.
За службу Андрій має почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» і «Хрест хоробрих». Нещодавно до них додалася відзнака Міністерства оборони України «Золотий тризуб».
Вірус родом із Медведівки на Черкащині — з Холодного Яру, місця, де в різні часи бралися за зброю люди, які не хотіли жити під чужою волею. Через століття зброя стала іншою. Але характер залишився.