Вечір після позицій. Відьмак і Нечай із 2-ї роти ударних БпАК 91-го окремого батальйону сидять на капоті «Хамві». Усмішки й тиша з’являються лише тоді, коли повертаєшся живим. Цього разу шлях був особливим: машину, що мала їх забрати, знищили ворожі FPV-дрони, тож довелося пройти десять кілометрів пішки під загрозою нових ударів. Їх підібрали побратими з 2-ї роти ПТРК, а вже потім Нечай повернувся на «Хамві» по майно, яке вдалося вивезти.
Колись вони ділили один бліндаж. Туди прилетів КАБ. За секунди кожен устиг подумати: «Невже кінець?» Вижили. І тепер добре знають: перед залізом у небі ти безсилий, але сила з’являється тоді, коли поруч — побратим.
На фронті їхні шляхи різні, але ротація спільна. Виїзд — разом. Повернення — разом. І в цьому «разом» — сила, що тримає й веде далі. Бо завтра знову будуть пульти й дрони, знову робота заради єдиної мети — щоб Україна вистояла.